Let's Read

Давайте більше читати!

Читання – рецептивний вид мовної діяльності, який пов'язаний з технікою читання та розумінням прочитаного.

Читання має виняткове значення у вивченні англійської мови. Тексти можна використовувати не лише як мету навчання читання – розвиток навичок власне читання, формування правильної вимови тощо, а й як засіб навчання.  На його основі можна формувати інші навички – розвиток усного та писемного мовлення, розвиток лексичної та граматичної компетенцій тощо. Тому, правильно обираючи вправи до кожного етапу читання,  можна розвивати не лише навички власне читання, а й допомагати учням підвищувати рівень знання англійської мови.

Є 3 основних види читання:

- просмотрово-пошукове, мета якого «пробігтись» по тексту, щоб зрозуміти його в загальних рисах;

- ознайомлювальне, мета якого отримати інформацію з тексту;

- вивчаюче з метою отримання повної і точної інформацію, її критичного осмислення.

Незалежно від виду читання, зміст є загальним для будь-яких текстів. Він включає в себе такі компоненти:

- лінгвістичний компонент (мовний і мовленнєвий матеріал: систему графічних знаків, слова, словосполучення, тексти різних жанрів);

- психологічний компонент (що формуються навички та вміння читання на основі оволодіння діями і операціями читання); 

- методологічний компонент (стратегії читання). 

У роботі з будь-яким текстом можна виділити три основних етапи роботи:

•      Дотекстовий (pre-reading)

•      Текстовий (while-reading)

•      Післятекстовий (post-reading).

Післятекстовий етап буде присутній лише у тому випадку, коли текст використовується не тільки як засіб формування уміння читати, але і для розвитку продуктивних вмінь в усному чи писемному мовленні

Pre-reading

Основними цілями та завданнями дотекстового етапу є необхідність створення рівня мотивації учнів; активізація наявних фонових знань та досвіду, у тому числі мовленнєвого, мовного та соціокультурного характеру. На цьому етапі відбувається формування так званої антиципації, тобто прогнозування змісту того, що читатиметься. Така попередня орієнтація спрямовує свідомість учнів у потрібну сферу, адже учні повинні сприймати його як цікаве заняття, в результаті якого вони дізнаються про щось нове. Ось деякі приклади вправ на цьому етапі:

1.      Look at the heading and say what this text is going to be about

2.      Read the last sentence of the text and predict its plot

3.      Look at the map of main character’s journey. Who is he? What is he going to tell?

4.      Look at the picture and say what this text is going to be about

5.      “I have something today! Look at this! How is this thing connected to our text? What is it going to be about?”

6.      Look at the quotation. Do you agree with it? Let’s see what others think

7.      ”I have three words written on the board: the Earth, humans, harm. Look at the words and predict the plot of the text”

While-reading

Основними завданнями текстового етапу є: продовжити формування відповідних мовленнєвих навичок та мовних умінь; проконтролювати ступінь сформованості цих умінь та навичок; розвивати уміння інтерпретації тексту. Ось деякі приклади вправ на цьому етапі:

1.      Answer the questions

2.      Decode the sentences

3.      Say whether the statements are true or false

4.      Complete tailless/headless sentences according to the text

5.      Give each paragraph a heading/Put them in the correct order

6.      ‘Talk to me’ approach (students are divided into two; one side of the paper has the written text, and the other one has the questions. They communicate with each other in order to complete their tasks)

7.      ‘Be a team’ approach (students work in a group with stripes of the text. Their task is to join the parts together)

Post-reading

Післятекстовий етап: використовувати текст у якості мовної (мовленнєвої) змістової опори для розвитку вмінь в усному та писемному мовленні; розвивати різноманітні інформаційно-комунікативні уміння; використовувати отриману інформацію у проектній та дослідницькій діяльності.  Однією зі стратегій для розвитку мислення і мовлення на післятекстовому етапі є метод шести капелюхів Едварда де Боно. Він дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь-яку розумову діяльність, особливо для прийняття певних рішень колективом.

В основі «Шести капелюхів» лежить ідея паралельного мислення. Паралельне мислення - це мислення конструктивне, при якому різні точки зору і підходи не стикаються, а співіснують. Тобто, лише розглянувши всі існуючі ідеї, можна прийняти дійсно правильне і виважене рішення.

За допомогою текстів з цікавими завданнями можна формувати не лише навички читання, а й удосконалювати навички говоріння та письма, розвивати пам'ять, уяву, увагу, творче та критичне мислення.

Для того, щоб завжди мати під рукою додаткові завдання для своїх учнів з розвитку навичок читання, почала працювати над власним збірником текстів з різними завданнями. Фрагменти деяких текстів з майбутнього збірника можна подивитись на моєму googledrive 

Натхнення усім!

8 способів швидко навчитися читати англомовну літературу (поради Євгенії Хохлової)

Спосіб № 1. Обирайте книги книги, які вам цікаві. Почніть з найпростішого – літератури для дітей.

Спосіб № 2. Використовуйте сервіс wordsfromtext.com. Використовувати цей сервіс можна до того, як приступите до читання. Вивчіть список слів, які зустрічаються в книзі, створіть список невідомих слів (краще – найбільш часто вживаних у творі) і – беріться до їх вивчення. Коли відчуєте, що вже орієнтуєтеся в словах – можна брати книгу до рук.

Спосіб № 3. Використовуйте тренажери lingualeo.com для запам'ятовування нових слів. Ви можете додати ті слова, які виокремили з тексту за допомогою wordsfromtext.com, в один з тренажерів Лінгва Лео і вивчати їх швидше і наочніше, так як ці тренажери дозволяють автоматично прив'язувати картинки до слів.

Спосіб 4. Читайте книги вголос. Це допомагає звертати увагу на кожне слово, чітко вимовляти його, згадувати, що воно означає.

Спосіб 5.Читайте книги в електронному вигляді. Навіть якщо ви фанатичний цінитель друкованої літератури, вам доведеться це зробити. Електронні книги спрощують процес читання літератури англійською мовою: якщо зустрілося незнайоме слово, можна відразу ж натиснути на нього і подивитися переклад (попередньо скачавши і встановивши словник). Ресурсів, завдяки яким можна скачати електронні англомовні книги – безліч.

Спосіб 6. Слухайте аудіокниги. Після прочитання твору – прослухайте його. Це допоможе закріпити вивчені слова, розширити словниковий запас. Класика англійської літератури, найпопулярніші книги давно вже мають аудіоверсії.

Спосіб 7. Для остаточного закріплення нових слів використовуйте програму Anki. Програма допомагає повторювати слова за допомогою карток: вам демонструється слово, ви подумки чи вголос проговорює відповідь, потім –натискаєте на кнопку «Показати відповідь». Картка перевертається – ви бачите, чи правильно відповіли. Після цього натискаєте:

• «Easy» – якщо без затримки натиснули на кнопку (в такому випадку картка буде відкладена на 4 дні)
• «Good» – якщо згадали з невеликою затримкою
• «Again» – якщо не змогли згадати слово

Спосіб 8. Використовуйте в процесі читання сервіс reеed.me – він дозволяє читати книги в оригіналі і перекладати незнайомі слова.

З історії навчання читання. Методична система навчання читання Майкла Уеста

Англійський методист Майкл Уест (1886-1973) створив свою методичну систему, яка мала великий вплив на подальший розвиток методики навчання читання. Свою систему він розробив у 20-30-і роки XX ст. для масової школи Бенгалії (Індія) та описав у книжці "Learning to Read a Foreign Language", a також у цілій серії градуйованих хрестоматій-посібників з читання англійською мовою.

Основним завданням системи він вважає навчання учнів, перш за все, читання іноземною мовою, переносячи навчання усного мовлення на останні два класи, де кількість учнів різко скорочується.

Психологічним обгрунту­ванням цієї системи є такі положення:

читати можна навчати окремо від усно­го мовлення, у всякому разі не на його основі; читання є легшим видом діяль­ності, ніж говоріння; читання на будь-якому рівні розвитку має практичну цінність, а пов'язане з цим відчуття успіху підвищує інтерес учнів до іноземної мови; читання є основним шляхом залучення до культури народу, мова якого вивчається; в результаті читання великої кількості текстів у учня розвивається відчуття іноземної мови, завдяки чому послаблюється негативний вплив рідної, що полегшує та прискорює подальший розвиток усного мовлення.

Висунувши тезу «Вчись читати, читаючи», Уест надає виняткового значення навчальним матеріалам — текстам, оскільки вони (а не вчитель) навчають учнів. Уперше в методиці він висуває та реалізує ідею різних підходів до вибору матеріалу для усного мовлення та читання.

Відібраний Уестом лексичний мінімум для читання "A General Service List of English Words", що нараховує 3000 одиниць, широко використовується авторами навчальних посібників з англійської мови і в наш час.

Мету навчання іноземних мов Уест вбачає у вільному читанні про себе із загальним охопленням змісту, у процесі якого читець не заглиблюється у деталі.

Для досягнення цієї мети непридатні види роботи, прийняті у школі: читання вголос і читання-стеження, які привчають учня до фіксації уваги на кожному слові, що перешкоджає розвитку навичок вільного, швидкого читання.

Протягом усього курсу навчання використовуються лише зв'язні, переважно цікаві тексти. Кожному з них передують передтекстові запитання, на які учні повинні знайти відповіді у процесі читання. Легка мова текстів у поєднанні із завданням на пошук певної інформації, а також захоплюючий сюжет створюють! умови для безпосереднього розуміння тексту і розвивають швидкість читання. Оскільки головною проблемою у навчанні читання, на думку Уеста, є накопи­чення словника, то в навчальному процесі використовуються тексти двох видів: тексти, побудовані лише на новому матеріалі, та тексти, що містять нові слова.;

Тексти, функцією яких є розширення словника, тобто тексти з новими словами,- об’єднані в основні хрестоматії (Readers). В них нові слова (5-6 на сторінку), як правило, даються у контексті, який "підказує" їх значення; вони декілька разів повторюються у першому оповіданні, а потім регулярно зустрічаються в наступ­них текстах через інтервали, що поступово збільшуються. Таке повторення покликане забезпечити непомітне засвоєння нового матеріалу. Кожну хресто­матію, що містить тексти для розширення словника учнів, супроводжують 5-8 додаткових хрестоматій (Supplementary Readers), книжка-супутник (Blank Com­panion) та збірник вправ (Composition). Мовний матеріал усіх посібників одного комплексу (таких комплексів сім) повністю узгоджується з основною;

хрестоматією.

Незважаючи на те, що Уест розробляє методику навчання читання, що не є характерним для прямістів, його об'єднує з представниками цього напряму трактування процесів оволодіння рідною мовою та іноземною мовою як процесів;

ідентичних: засвоєння мовного матеріалу шляхом його багаторазового повторення, вивчення граматики шляхом аналогії та здогадки про значення тих чи інших форм з контексту без будь-яких узагальнень і т. ін.

Майкл Уест зробив значний внесок у методику навчання читання. Він уперше розробив завершену систему навчання читання про себе на іноземній мові. Багато його рекомендацій застосовуються і в наші дні в рамках різноманітних методів для навчання так званого екстенсивного читання:! дозування нового матеріалу та його розподіл у тексті, вправи для розвитку швидкості читання, використання дотекстових та післятекстових запитань, переказ тексту за ключовими словами. Відібраний ним словник для читання вважається одним із кращих і використовується для укладання навчальних:

посібників з англійської мови.

До недоліків у цілому дуже плодотворної системи навчання читання Уеста, яка поки що не має аналогів у вітчизняній та зарубіжній методиці, можна віднести помилкове ототожнення зрілого читання та читання із загальним розумінням змісту, яке є лише одним з окремих проявів зрілого читання. Розуміння тексту, як і засвоєння всього мовного матеріалу, має здійснюватися, за системою Уеста, інтуїтивно, на основі здогадки, без застосування елементів будь-якого аналізу, що є неприпустимим при читанні серйозних текстів. Твердження Уеста про те, що читання є легшим від говоріння, справедливе лише частково. Рецепція легша остільки, оскільки упізнавання за своєю природою є простішим, ніж відтворення. Проте навряд адекватне розуміння серйозних текстів (не адаптованих, а оригінальних, наприклад, художніх) є легшим від розмови на побутові теми на елементарному рівні.

Однотипність побудови підручників та одноманітність вправ призводять до механічності навчального процесу і дещо суперечать правильним вимогам Уеста, згідно яких вивчення іноземної мови має бути цікавим.

(на основі курсу лекцій Національного університету "Острозька академія")